У рамках нової рубрики «українські студенти за кордоном», ми ділимося з вами історіями молоді, яка здобуває вищу освіту за межами України. Говоримо про досвід, реальні поради та кейси, які надихають й демонструють, що наполегливість та кропітка праця відкривають нові горизонти.

Першим гостем нашої рубрики став Данило Зварич, який поділився своїм досвідом та розповів про своє навчання у Польщі — ознайомитися з інтерв'ю можна тут.

Цього разу наш гість Андрій — студент, який навчається у французькому університеті на державній формі навчання. У рамках інтерв'ю поговоримо про те, як адаптуватися у новій країні без знання мови, або, як мотивувати себе рухатись далі окрім фрази «ще трохи, до кінця!»

—  Як Вас звати? Звідки Ви родом? Де зараз навчаєтесь?

— Мене звуть Андрій. Я родом з Дунаєвець, Хмельницька область. Навчаюсь у Франції, в університеті Гренобль Альпи. В Україні закінчив ЧНУ ім. Ю. Федьковича за спеціальністю «Менеджмент, організація адміністрування». Приїхав у 2022 році через війну, не знаючи французької, але адаптувався через франко-українську програму.

—  На кого саме Ви навчаєтесь?

— Зараз вивчаю маркетинг. Раніше навчався на менеджменті інновацій, але зрозумів, що маркетинг мені ближчий. У ЧНУ кафедри менеджменту і маркетингу конкурували, і тепер я поєдную обидва напрями.

— Андрію, які найбільші виклики Вам довелось подолати під час навчання за кордоном?

— Найбільший виклик — бюрократія та адміністративні процеси у Франції. Спочатку адаптувався серед українських студентів, що допомогло. З часом розібрався в системі й тепер консультую новоприбулих студентів.

— Яке Ваше найбільше досягнення, яким Ви особисто пишаєтесь?

— Вступ до університетів на державну форму без репетиторів. Навчаюсь у Франції безкоштовно завдяки грантам. Також навчився легко спілкуватися з людьми, що значно допомагає.

— Що допомогло Вам досягти успіху?

— Правильне оточення. Я завжди вчився у людей, які мали сильні сторони, що надихало мене розвиватися.

— Чи отримували Ви нагороди, гранти або стипендії за свої успіхи?

— Так, отримую гранти та стипендії у Франції. У школі брав участь у конкурсах «Кенгуру», «Колосок», «Соняшник».

— Як навчання за кордоном змінило Ваше світосприйняття та професійні амбіції?

— Навчання зробило мене самостійним. Усвідомив, що відповідальність за своє майбутнє — лише моя. Також розширив професійні можливості завдяки знанню кількох мов і бачу перспективи у франко-українських проектах.

— Чи вiдчували Ви культурний шок? Як вдалося адаптуватися?

— Люди у Франції такі ж, як і в Україні, тому великого культурного шоку не було. Найбільше здивувало, що французи часто протестують після роботи, висловлюючи свою позицію щодо рішень влади. Це революційний дух, який мені навіть поподобається.

— Андрію, чи підтримуєте Ви зв'язок з Україною? Берете участь у якихось українських ініціативах за кордоном?

— Так, підтримую зв'язок із рідними. Зараз менше беру участь в ініціативах через переїзд, але планую відновити активність. У Меці ми започаткували українські літературні вечори з Іванкою. Це були заходи для збору коштів, культурного обміну та створення зв’язків між українськими спільнотами. Ми провели вечори у Франції, Бельгії, Іспанії, Австрії, Чехії та зібрали близько 170 000 грн для України. Це студентська ініціатива без фінансових вкладень, яка розвивалася завдяки ентузіазму учасників.

— Які у Вас подальші плани? Де б Ви хотіли реалізувати свої знання та навички?

— Закінчую навчання у Франції, але мої плани пов’язані з Україною. Хочу працювати в сфері, що відповідає моїм цінностям і принесе користь моїй країні після закінчення війни.

— Які три головні речі, на Вашу думку, потрібні для успіху?

— Оточення – підтримка та об'єктивне бачення з боку людей поряд; Удача – важливо не тільки мати шанс, а й скористатися ним;

Любов – до людей, природи, можливостей і своєї країни.

— Як би Ви описали свій шлях у трьох словах?

— Емоції, навчання, запал.

— Андрію, а що саме мотивує Вас рухатись далі, навіть коли стикаєтеся з труднощами?

— Сам факт, що я живу – це вже мотивація.

— Що б ви порадили українським студентам, які мріють навчатися або працювати за кордоном?

— Не бійтеся й не опускайте руки. Якщо щось не вдалося— це не кінець, а лише нова можливість. Важливо розуміти, чого ви хочете, і вкладати зусилля в досягнення своєї мети.  

Працюйте з людьми, адже ми живемо у світі людей. Ваш досвід, навіть якщо він ще незначний, уже цінний. Діліться ним— це допоможе не лише вам, а й іншим. Вчіться на помилках, шукайте шляхи розвитку й не соромтеся пробувати ще раз. Саме так відбувається прогрес.  

Для тих, хто тільки замислюється про подібний досвід, важливо памʼятати: почати складно, але кожен крок — навіть маленький — має значення. А іноді найсильніша мотивація звучить просто: «Сам факт, що я живу – це вже мотивація».

Творимо кращий час разом!

‍